бароковість

БАРО́КОВІСТЬ, вості, ж.

Властивість за знач. баро́ковий.

Професори архітектури, визнаючи цілком слушно українську бароковість там, де вона справді є, обережно зауважують, що до XVII ст. будівництво в Україні було майже виключно дерев'яне, архаїчного типу, а за зібраними матеріалами й досі важко встановити джерело, з якого постало власне українське будівництво (із журн.);

До Києва, на мій погляд, пасує мистецький термін “бароковість”, хоча й романтики в ньому, незважаючи на швидкоплинність і дорожнечу, вистачає (з газ.);

Бароковість дається тут взнаки в усьому, навіть у найменших деталях. Штрих малюнка Ю. Луцкевича або мазок його пензля заокруглюється, стає “кучерявим”, форма зображуваних речей втрачає свою первісну непрозору вагу, починає дихати, сяяти й пульсувати (з газ.).