1. Словник української мови у 20 томах

баша

БАША́, і́, ч.

У давній Туреччині та Єгипті – титул найвищих урядовців, вельмож та генералів.

У туркені яничари І баша на лаві (Т. Шевченко);

– Надивилися ми там [у Синопі] на всячину: і на сади райські, і на палаци башів, і на муки невільницькі (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. баша — Паша (високий турецький титул) [XI] Словник з творів Івана Франка
  2. баша — баша́ іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. баша — -і, ч., іст. У Туреччині та Єгипті – титул найвищих урядовців, вельмож і генералів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. баша — баша (паша) турецький воєначальник Словник застарілих та маловживаних слів
  5. баша — див. паша Універсальний словник-енциклопедія
  6. баша — ПАША́, БАША́ фольк. Вітрила горять на фрегатах, Тікає турецький паша (М. Нагнибіда); Баша турецький, Недовірок християнський, вже по ринку походжає (дума). Словник синонімів української мови
  7. баша — Баша́, -ші́, -ше́ю. Туре́цький баша́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. баша — БАША́, і, ч. У давній Туреччині і Єгипті — титул найвищих урядовців, вельмож та генералів. У туркені яничари І баша на лаві (Шевч., І, 1951, 200); — Надивилися ми там [у Сінопі] на всячину: і на сади райські, і на палаци башів, і на муки невільницькі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 61). Словник української мови в 11 томах
  9. баша — I. Баша, -ші м. 1) Паша. Баша турецький басурманський, недовірок християнський. Дума. ум. башенько. Ой миленька, миленька, відсунься від башенька. АД. І. 164. 2) Опьяняющій напитокъ изъ молотаго проса. Лебед. у. --------------- IIбаша, -шати... Словник української мови Грінченка