1. Словник української мови у 20 томах

баєчка

БА́ЄЧКА, и, ж.

Зменш. до ба́йка¹.

Навчає баєчка великого й малого (Л. Глібов);

Ґалаґан у обмін на свою відмову дарував нам баєчку (Ю. Мушкетик);

Роза ловила на собі чиїсь то осудливі, то побожні погляди і думала: про неї ця баєчка чи ні (Р. Іваничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. баєчка — ба́єчка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. баєчка — [байеичка] -чкие, д. і м. -йеіц':і, мн. байеички, байеичок дв'і байеичкие Орфоепічний словник української мови
  3. баєчка — -и, ж. Зменш. до байка I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. баєчка — Ба́єчка, -чки, -чці; баєчки́, баєчо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. баєчка — БА́ЄЧКА, и, ж. Зменш. до ба́йка¹ 1. Навчає баєчка великого й малого (Гл., Вибр., 1957, 210). Словник української мови в 11 томах
  6. баєчка — Баєчка, -ки ж. ум. отъ байка. Словник української мови Грінченка