без
БЕЗ¹, прийм., з род. в.
1. Уживається при вказівці на відсутність кого-, чого-небудь.
Дивлюся, в могилі усе козаки: Який безголовий, який без руки (Т. Шевченко);
Що то за життя нудне без сім'ї, без дружини! (Марко Вовчок);
Але ж Матерія якраз і є та сила, без якої й самий Дух не може існувати (П. Тичина);
// у сполуч. з абстр. ім. (перев. із знач. дії або стану). Передає заперечення дії.
Так-то проживає Олеся, працюючи без спочинку, без утоми (Марко Вовчок).
2. Уживається у знач. прийм. крім.
От тепер я помочі не маю, тільки маю жалощі дівочі, чи й без них мені не досить жалю? (Леся Українка).
3. у сполуч. з кільк. числ. Уживається на позначення кількості, якої не вистачає до потрібної.
Без ста грамів кілограм.
БЕЗ², у, ч., діал.
Бузок.
Як гарно зацвів без (Сл. Гр.);
* У порівн. Семениха попісніла: побіліла, як стіна, губи стали сині, як без (Л. Мартович).
Значення в інших словниках
- без — без 1 прийменник незмінювана словникова одиниця без 2 іменник чоловічого роду бузок діал. Орфографічний словник української мови
- без — прий., крім, окрім, опріч, кн. опроче, за винятком <�виїмком>. Словник синонімів Караванського
- без — У, ч., діал. Бузок. Під борлаками як запах безу убрався обрій вороноконий у смерк, у репет, у крик, у кров. (П-1:64). Словник поетичної мови Василя Стуса
- без — I прийм., з род. в. 1》 Вказує на відсутність кого-, чого-небудь. || у сполуч. з ім. у род. в. Уживається як означення (предмета або особи). || у сполуч. з деякими ім. Уживається у значенні прислівника від відповідного іменника з префіксом без або не. Великий тлумачний словник сучасної мови
- без — Без діла жить — тільки небо коптить. Даремно живе та людина, котра не працює. Без ножа ріже. Словами або поступками завдає дуже сильного болю. Без сокири не тесляр, без голки не кравець. Майстер нічого не може зробити без знарядь праці. Приповідки або українсько-народня філософія
- без — Без кого, чого, прийм.; без гро́шей; без ха́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- без — БЕЗ¹, прийм., з род. в. 1. Уживається при вказівці на відсутність кого-, чого-небудь. Що то за життя нудне без сім’ї, без дружини! (Вовчок, VI, 1956, 257); Але ж Матерія якраз і є та сила, без якої й самий Дух не може існувати (Тич. Словник української мови в 11 томах
- без — I. Без, -зу м. Сирень. Як гарно зацвів без. Шейк. --------------- II. Без пред. 1) Безъ. Як рибі без води, так чернцю без манастиря. Ном. № 206. Без нічого. Ни съ чѣмъ. Так і зосталась без нічого. 2) Чрезъ. Кіт вискочив без вікно. Волын. Словник української мови Грінченка