безвадний

БЕЗВА́ДНИЙ, а, е.

Який не має вад; досконалий, довершений.

Якщо помазаний священик згрішить на провину народу, то він принесе за гріх свій, що згрішив ним, бичка, .. безвадного для Господа на жертву за гріх (Біблія. Пер. І. Огієнка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безвадний — безва́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безвадний — див. чесний Словник синонімів Вусика