безвідривний
БЕЗВІДРИ́ВНИЙ, а, е.
Який відбувається без відриву від кого-, чого-небудь; безперервний, постійний.
Невідомі зусилля взаємодії пружних елементів визначено внаслідок додаткових умов сумісного деформування пластини та опор, а поверхневі навантаження – за умов безвідривного контакту у сумісному русі перешкоди та середовищ (з наук. літ.);
Стійким вважається такий рух літака, під час якого після збурювальної дії першого посадкового удару літак здійснює безвідривний рух по злітно-посадковій смузі (з наук. літ.);
Безвідривне виробництво;
Безвідривний погляд.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безвідривний — безвідри́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- безвідривний — -а, -е. Який відбувається безперервно, постійно; безперервний, постійний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безвідривний — НЕОСЛА́БНИЙ (який проходить, відбувається, триває без ослаблення, не зменшує сили свого вияву), НЕПОСЛА́БНИЙ, НЕПОГАМО́ВНИЙ, НЕВСИПУ́ЩИЙ (НЕВСИПУ́ЧИЙ), НЕВТИХА́ЮЧИЙ, НЕВТИ́ШНИЙ (про якийсь процес, природне явище... Словник синонімів української мови
- безвідривний — БЕЗВІДРИ́ВНИЙ, а, е. Який відбувається безперервно, постійно; безперервний, постійний. Словник української мови в 11 томах