безприв'язно

БЕЗПРИ́В'ЯЗНО, с. г.

Присл. до безпри́в'язний.

Уперше виявлено суттєву різницю у поведінці тварин протягом двох годин після початку споживання корму за утримання на прив'язі та безприв'язно (з наук. літ.);

На Поліссі худобу утримували в хлівах безприв’язно, в окремих відгороджених клітках (“кучах”) (з наук. літ.);

Молодняк розміщують безприв'язно, групами по 5–6 голів, з перегородками, а бугаїв і корів на прив'язі – головою в напрямку руху транспортного засобу (з мови документів).