безпідставний
БЕЗПІДСТА́ВНИЙ, а, е.
Який не має підстави, підстав; необґрунтований.
[Стась:] Мені здається, що взагалі увесь цей переполох безпідставний (С. Васильченко);
Твердження, буцімто .. розвиток писемності підтинає під корінь квітуче дерево народної поезії, цілком безпідставні (М. Рильський);
На всі твори В. Винниченка в недобрі для нашої культури часи було накладено настільки ж категоричне, наскільки й безпідставне табу (з наук.-попул. літ.);
Типовим випадком порушення чинного законодавства в галузі приватизації є безпідставне описання майна підприємства під час підготовки до приватизації (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безпідставний — (який не має підстав для певних тверджень) необґрунтований, невмотивований, безгрунтовний, (позбавлений достатньої кількості даних) неслушний, (який бездоказовий)довільний, голослівний, (беззаконних підстав) неправомірний, неаргументований, недоказовий. Словник синонімів Полюги
- безпідставний — безпідста́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- безпідставний — (вирок) необґрунтований, непідпертий, безгрунтовний, без підпертя; (трус) безпричинний, без підстав, (наклеп) голослівний. Словник синонімів Караванського
- безпідставний — [беизп'ідзстаўнией і беисп'ідзстаўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- безпідставний — -а, -е. Який не має підстави, підстав; необґрунтований. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безпідставний — БЕЗПІДСТА́ВНИЙ (позбавлений підстав, які роблять безсумнівним, безперечним що-небудь), БЕЗГРУНТО́ВНИЙ рідше; НЕВМОТИВО́ВАНИЙ, НЕМОТИВО́ВАНИЙ, НЕОБГРУНТО́ВАНИЙ, НЕСЛУ́ШНИЙ (позбавлений достатньої кількості фактів, доказів); ДОВІ́ЛЬНИЙ (який закономірно... Словник синонімів української мови
- безпідставний — Безпідста́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безпідставний — БЕЗПІДСТА́ВНИЙ, а, е. Який не має підстави, підстав; необгрунтований. [Стась:] Мені здається, що взагалі увесь цей переполох безпідставний (Вас., III, 1960, 384); Твердження, буцімто.. Словник української мови в 11 томах
- безпідставний — Безпідставний, -а, -е Неосновательный; бездоказательный. Желех. Словник української мови Грінченка