1. Словник української мови у 20 томах

безсумний

БЕЗСУ́МНИЙ, а, е, рідко.

Який не знає суму; безжурний, безтурботний.

Безсумну я згадав давнину (Я. Щоголів);

Згадали наші забавки давні дитячі, – пригадали й дівочі безсумнії часи... (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безсумний — безсу́мний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. безсумний — див. веселий Словник синонімів Вусика
  3. безсумний — БЕЗТУРБО́ТНИЙ (який спокійно ставиться до труднощів життя, не переймається ними), БЕЗПЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗПЕЧА́ЛЬНИЙ поет., БЕЗСУ́МНИЙ рідше; БЕЗЖУ́РНИЙ, НЕЖУРЛИ́ВИЙ рідше (не схильний до журби, який не журиться)... Словник синонімів української мови
  4. безсумний — БЕЗСУ́МНИЙ, а, е, рідко. Який не знає суму; безжурний, безтурботний. Згадали наші забавки давні дитячі, — пригадали й дівочі безсумнії часи… (Вовчок, І, 1955, 241); Безсумну я згадав давнину (Щог., Поезії, 1958, 272). Словник української мови в 11 томах
  5. безсумний — Безсумний, -а, -е Безпечальный, беззаботный. Пригадали й дівочі безсумні часи. МВ. ІІ. 179. Усякий би пізнав по його безсумному погляду, що не ввірився ще йому світ. Cтор. М. Пр. 3. Словник української мови Грінченка