1. Словник української мови у 20 томах

безштанько

БЕЗШТА́НЬКО, а, ч., розм.

1. Той, хто ходить без штанів (про маленьких хлопчаків).

Одно хлоп'я, ще безштанько, знай верталось додому, кричучи (Ганна Барвінок);

Про Тараса Григоровича я і раніш чув, коли ще безштаньком був (В. Козаченко).

2. перен., зневажл. Бідно одягнена людина; взагалі бідняк.

Не дуже лиш гнатимеш коней: невелика цяця їде – знаємо ми сих безштаньків! (Панас Мирний);

Чому ж на чолі боротьби не стати саме йому, кобищанському безштанькові? (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безштанько — безшта́нько іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. безштанько — -а, ч., розм. 1》 Той, хто ходить без штанів (про маленьких хлопчаків). 2》 перен., зневажл. Про бідно одягнену людину; взагалі про бідняка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безштанько — див. бідний; дитина Словник синонімів Вусика
  4. безштанько — БІДНЯ́К (бідна, убога людина), БІ́ДНИЙ, УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), БІДА́К розм., БІДА́Р розм., НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИ́ДАР підсил., ЗЛИ́ДЕНЬ підсил. розм., НУЖДА́Р підсил. розм., ГО́ЛИЙ підсил. рідше, ЖЕБРА́К зневажл., СТА́РЕЦЬ зневажл. Словник синонімів української мови
  5. безштанько — Безшта́нько, -ка, -кові, -ньку! -ньки, -ньків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. безштанько — БЕЗШТА́НЬКО, а, ч., розм. 1. Той, хто ходить без штанів (про маленьких хлопчаків). Одно хлоп’я, ще безштанько, знай верталось додому, кричучи (Барв., Опов.., 1902, 239); Про Тараса Григоровича я і раніш чув, коли ще безштаньком був (Коз., Зол. Словник української мови в 11 томах
  7. безштанько — Безштанько, -ка м. 1) Малолѣтокъ, мальчишка, не носящій еще штановъ. Ой вийдіть, безштаньки, співать веснянки, а ви, у штанях, співайте з нами. Грин. III. 58. 2) Бѣднякъ, не имѣющій штановъ. Я, грабя Потоцький, коронний гетьман.... Словник української мови Грінченка