1. Словник української мови у 20 томах

бекання

БЕ́КАННЯ, я, с.

Дія за знач. бе́кати і звуки, утворювані цією дією.

Теля бекнуло і слідом за його беканням почулося втретє Грицькове “ку-ку!” (Панас Мирний);

Вони знали господаря свого, сі барани і ягниці, і з радісним беканням терлись до його ніг (М. Коцюбинський);

Товкач перебив Грицеве мекання й бекання рішучим жестом (О. Бердник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бекання — бе́кання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. бекання — -я, с. Дія за знач. бекати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бекання — Бе́кання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. бекання — БЕ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. бе́кати і звуки, утворювані цією дією. Теля бекнуло і слідом за його беканням почулося втрете Грицькове "ку-ку!" (Мирний, IV, 1955, 9); Вони знали господаря свого, сі барани і ягниці, і з радісним беканням терлись до його ніг (Коцюб., ІІ, 1955, 334). Словник української мови в 11 томах
  5. бекання — Бекання, -ня с. Блеяніе. Словник української мови Грінченка