бенетити
БЕНЕТИ́ТИ, ів, мн., палеонт.
Викопні деревоподібні голонасінні рослини із стовбурами овальної або кулястої форми, покритими панцирами із черешків листків.
Пізніші дослідження дали підстави вважати, що бенетити і покритонасінні розвивалися як паралельні групи (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бенетити — -ів, мн. Порядок викопних голонасінних рослин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бенетити — бенети́ти група (порядок) викопних деревовидних голонасінних рослин, близьких до сучасних саговників. Існували за мезозою. Від прізвища англійського ботаніка Дж. Беннета. Словник іншомовних слів Мельничука
- бенетити — Викопні голонасінні рослини з двостатевими квітками; існували від пермського до крейдяного періоду; з б. розвинулись покритонасінні рослини. Універсальний словник-енциклопедія