бентега
БЕНТЕ́ГА, и, ж., поет.
Збентеження, хвилювання.
Ти мовиш гідно, як колега: – А сполох – це переполох, тривога, переляк, бентега, що охопила багатьох (Д. Білоус);
Згадка про дружину сповнює Олександра Кіндратовича приємною бентегою (Ю. Мушкетик);
Василь Симоненко – поет контрастів, переживань, бентеги (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бентега — бенте́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови