бенч
БЕНЧ, у, ч., геол.
Прибережна частина поверхні морського дна, утворена абразією.
Берег відступає в бік суходолу, залишаючи за собою похилу підводну абразійну терасу, або бенч (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me