берет
БЕРЕ́Т, а, ч.
Жіночий або чоловічий головний убір із м'якої тканини чи з хутра гладкошерстих тварин, зроблений без окола і козирка.
Червоне вино грає у його жилах, берет палає на сонці (М. Коцюбинський);
Марія, одягнувши .. свій флотський берет, зняла дзеркало з стіни, поставила долі (В. Кучер);
Старенький берет, глибоко надітий на голову, ще більше підкреслював той [скептичний] вираз (А. Дімаров).
(1) Голубі́ бере́ти (ка́ски) – назва об'єднаних миротворчих сил ООН (починаючи з 70-х рр. XX ст.).
“Голубі каски” удостоєні Нобелівської премії миру, хоч переважна більшість їхніх операцій, на жаль, не привела до остаточного політичного врегулювання (з публіц. літ.);
Президент Болгарії висловив свою високу оцінку зусиль України зробити внесок у врегулювання конфлікту, в тому числі й через направлення своїх “голубих беретів” (з газ.).
Значення в інших словниках
- берет — бере́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- берет — -а, ч. Жіночий або чоловічий головний убір з м'якої тканини (або плетений) без окола і козирка. Зелені берети — війська особливого призначення США; військовослужбовці, що входять до їхнього складу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- берет — Шапочка Словник чужослів Павло Штепа
- берет — Круглий, плоский, зазвичай фетровий головний убір баскського походження; в 1 полов. XVI ст. і у XVII ст. носили вишивані, обшиті галунами і коштовностями, оздоблені страусовим пір'ям б. Універсальний словник-енциклопедія
- берет — БЕРЕ́Т, а, ч. Жіночий або чоловічий головний убір з м’якої тканини (або плетений) без окола і козирка. Червоне вино грає у його жилах, берет палає на сонці (Коцюб., II, 1955, 417); Марія, одягнувши.. свій флотський берет, зняла дзеркало з стіни, поставила долі (Кучер, Чорноморці, 1956, 421). Словник української мови в 11 томах