битюг
БИТЮ́Г, рідко БИТЮ́К, а́, ч.
Порода великих дужих робочих коней; кінь такої породи.
З-за цегляних будівель висілка виринула в поле підвода, запряжена важкими мадярськими битюгами (О. Гончар);
У долині паслися два величезні куцохвості німецькі битюги (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- битюг — битю́г іменник чоловічого роду, істота кінь рідко Орфографічний словник української мови
- битюг — рідко битюк, -а, ч. Порода великих дужих робочих коней; кінь такої породи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- битюг — див. сильний Словник синонімів Вусика
- битюг — ВАЖКОВО́З (порода коней, здатних перевозити значні вантажі, але повільних у бігові), ВАГОВО́З, ВОЗОВИ́К рідше, ЛОМОВИ́К, БИТЮ́Г (БИТЮ́К), БИНДЮ́Г (БЕНДЮ́Г) розм. Словник синонімів української мови
- битюг — БИТЮ́Г, рідко БИТЮ́К, а́, ч. Порода великих дужих робочих коней; кінь такої породи. З-за цегляних будівель висілка виринула в поле підвода, запряжена важкими мадьярськими битюгами (Гончар, І, 1954, 212). Словник української мови в 11 томах