1. Словник української мови у 20 томах

биця

БИ́ЦЯ, і, ж., дит.

Корова, бик, теля та інша рогата худоба.

Соб, бицю, коло плота – яка плата, така і робота (Номис);

Бичок.., як вітер, попер вподовж поля. – Бицю, бицю! – гукав Грицько (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. биця — би́ця іменник чоловічого або жіночого роду, істота корова, бик, теля дит. Орфографічний словник української мови
  2. биця — -і, ж., дит. Корова, бик, теля та інша рогата худоба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. биця — БИ́ЦЯ, і, ж., дит. Корова, бик, теля та інша рогата худоба. Соб, бицю, коло плота — яка плата, така і робота (Номис, 1864, № 10362); Бичок.., як вітер, попер вподовж поля. — Бицю, бицю! —— гукав Грицько (Мирний, IV, 1955, 10). Словник української мови в 11 томах
  4. биця — Биця, -ці ж. Дѣтск. корова, теленокъ и вообще рогатый скотъ. О 1861. VIII. 8. зійшли биці на киці. Хозяйство пришло въ упадокъ. Фр. Пр. 27. ум. бицька, бицінька, бицюня. см. биня. Словник української мови Грінченка