благодійник
БЛАГОДІ́ЙНИК, а, ч.
1. кого, чий. Той, хто надає комусь допомогу, підтримку і т. ін.; добродійник.
[Залєський:] Хто тебе з Зільбером звів? Я. Так ти замість того, щоб дякувати мені, своєму благодійникові, одурив мене (В. Собко);
Важко собі уявити, щоб Тарас не навідався до церковної парафії свого благодійника (Василь Шевчук);
Даруйте мені, благодійники, світло істини (І. Драч);
Ми – благодійники: утримуємо кілька дитячих будинків (з газ.).
2. Той, хто займається благодійністю.
Так, наприклад, батько – відомий благодійник – заснував лікарню для селян (з мемуарної літ.);
У день народження Андрея Шептицького пластуни вшановують пам'ять найпершого благодійника цієї молодіжної організації (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- благодійник — благоді́йник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- благодійник — Доброчинець, добродійник, філантроп, д. благодар; (митців) меценат. Словник синонімів Караванського
- благодійник — -а, ч. 1》 кого, чий, заст. Той, хто подає комусь допомогу, підтримку і т. ін.; добродійник. 2》 іст. Той, хто займається благодійністю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- благодійник — див. Добрий Словник синонімів Вусика
- благодійник — ДОБРОДІ́ЙНИК (той, хто надає комусь допомогу, підтримку), БЛАГОДІ́ЙНИК, ФІЛАНТРО́П, ДОБРОЧИ́НЕЦЬ рідше, ДОБРО́ДІЙ розм., БЛАГОТВОРИ́ТЕЛЬ заст., МИ́ЛОСТИ́ВЕЦЬ заст., ЛАСКА́ВЕЦЬ заст. Словник синонімів української мови
- благодійник — БЛАГОДІ́ЙНИК, а, ч. 1. кого, чий, заст. Той, хто подає комусь допомогу, підтримку і т. ін.; добродійник. Дуже часто буває, що фабрикант старається всіма силами одурити робітників, виставити себе їх благодійником.. Словник української мови в 11 томах