1. Словник української мови у 20 томах

блискунець

БЛИСКУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., заст., розм.

Каганець, ліхтарик.

В хаті маленькою зірочкою світив бляшаний блискунець-каганчик (С. Васильченко);

Біля комина, запаливши блискунець, стояла злякана Федора (І. Цюпа).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блискунець — блискуне́ць іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. блискунець — -нця, ч., заст., розм. Каганець, ліхтарик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. блискунець — КАГАНЕ́ЦЬ (невеликий світильник, що складається з ґнота та посуду, в який наливається олія, гас тощо), ПЛО́ШКА, БЛИКУ́Н розм., БЛИ́МАВКА розм., БЛИСКУНЕ́ЦЬ розм., МИГУНЕ́ЦЬ розм., МО́РГАВКА розм., СЛІПА́К розм., СЛІПУ́ШКА розм. Словник синонімів української мови
  4. блискунець — БЛИСКУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., заст., розм. Каганець, ліхтарик. В хаті маленькою зірочкою світив бляшаний блискунець-каганчик (Вас., II, 1959, 214); Біля комина, запаливши блискунець, стояла злякана Федора (Цюпа, Назустріч.., 1958, 195). Словник української мови в 11 томах