блошниця

БЛОШНИ́ЦЯ, і, ж., розм.

Те саме, що матери́нка.

На відміну від аналогічних лук, розташованих вище за течією, головними бур'янами, окрім будяків та м'яти довголистої, стають вовчуг польовий, блошниця звичайна та хвощ лучний (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блошниця — блошни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови