блудниця
БЛУДНИ́ЦЯ, і, ж., заст.
Жін. до блудни́к.
– Сама вона блудниця зроду, як і мати її була (І. Нечуй-Левицький);
Даремно тут згадувати притчу про блудного сина, а також блудницю, що хвали Господа удостоїлась (І. Драч).
◇ (1) Вавило́нська блудни́ця – розпусна жінка; повія.
Йдеться про ту біблійну Естер, що була коханкою вавилонського царя, класичною вавилонською блудницею (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- блудниця — блу́дни́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- блудниця — -і. Жін. до блудник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- блудниця — див. проститутка, розпутниця Словник чужослів Павло Штепа
- блудниця — див. легковажний; повія Словник синонімів Вусика
- блудниця — РОЗПУ́СНИЦЯ (розпусна жінка), РОЗПУ́ТНИЦЯ, БЕЗПУ́ТНИЦЯ розм., ПОТІПА́ХА (ПОТІПА́КА) лайл.; ГРІХОВО́ДНИЦЯ розм., БА́ХУРКА лайл., ПОТАСКУ́ХА вульг., ШЛЮ́ХА лайл., ШЛЬО́НДРА лайл., МАНДРЬО́ХА лайл., БЛУДНИ́ЦЯ заст. (та, яка веде розпусне статеве життя). Словник синонімів української мови
- блудниця — БЛУДНИ́ЦЯ, і, ж., заст. Жін. до блудни́к. — Сама вона блудниця зроду, як і мати її була (Н.-Лев., II, 1956, 19). Словник української мови в 11 томах
- блудниця — Блудниця, -ці ж. Блудница. Вона була всесвітня блудниця з малих літ. Драг. 132. Словник української мови Грінченка