бобрик
БО́БРИК, у, ч.
Грубе тепле сукно з короткою стоячою ворсою на лицьовому боці.
Пальто з бобрику.
◇ (1) Під бо́брик – дуже коротко (перев. про чоловічу стрижку зі стоячим волоссям).
Карцев похилив свою сиву, стрижену під низький бобрик голову (В. Собко);
Марко підходить до столу, за яким німотно і напружено сидить розрум'янений чолов'яга років сорока п'яти з головою лева, підстриженою під бобрик (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бобрик — бо́брик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- бобрик — -у, ч. Грубе тепле сукно з короткою стоячою ворсою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бобрик — БО́БРИК, у, ч. Грубе тепле сукно з короткою стоячою ворсою. ◊ Бо́бриком; Під бо́брик — про дуже коротку чоловічу стрижку. Карцев похилив свою сиву, стрижену під низький бобрик голову (Собко, Стадіон, 1954, 75). Словник української мови в 11 томах
- бобрик — Бобрик, -ка м. 1) ум. отъ бобер. 2) Родъ мѣдной пуговицы; такія пуговицы гуцулы наготовляютъ сами, употребляя ихъ для украшенія кожаныхъ поясовъ, кож. сумокъ и пр. Шух. І. 126, 127, 278. Словник української мови Грінченка