1. Словник української мови у 20 томах

бовкання

БО́ВКАННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. бо́вкати і звуки, утворювані цією дією.

Невгаваюче бовкання дзвона, чад з диму, що розноситься вітром, – сповняють повітря несказанною тривогою (М. Коцюбинський);

Солдат Гордій .. прислухався до жалібного бовкання [дзвонів] (Л. Юхвід);

Незрозуміле бовкання.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бовкання — бо́вкання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. бовкання — -я, с. Дія за знач. бовкати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бовкання — БО́ВКАННЯ, я, с. Дія за знач. бо́вкати 1 і звуки, утворювані цією дією. Невгаваюче бовкання дзвона, чад з диму, що розноситься вітром, — сповняють повітря несказанною тривогою (Коцюб., І, 1955, 121); Солдат Гордій.. прислухався до жалібного бовкання [дзвонів] (Юхвід, Оля, 1959, 56). Словник української мови в 11 томах
  4. бовкання — Бовкання, -ня с. Отрывистый звонъ въ колоколъ. Словник української мови Грінченка