1. Словник української мови у 20 томах

богдихан

БОГДИХА́Н, а, ч., іст.

Титул китайських імператорів, а також особа, що мала цей титул.

Обрядова церемоніальна музика в Китаї особливо була поширена в палацах богдиханів та храмах феодалів (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. богдихан — богдиха́н іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. богдихан — -а, ч., іст. Китайський імператор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. богдихан — богдиха́н (від монг. богдохан – священний хан) титул китайських імператорів. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. богдихан — БОГДИХА́Н, а, ч., заст. Китайський імператор. Обрядова церемоніальна музика [в Китаї] особливо була поширена в палацах богдиханів та храмах феодалів (Нар. тв. та етн., 4, 1962, 110). Словник української мови в 11 томах