1. Словник української мови у 20 томах

богомілля

БОГОМІ́ЛЛЯ, я, с.

Поклоніння церковним святиням та святим місцям; проща.

Уже просо поспіло, як Горпина з богомілля повернулась (Л. Яновська);

Пам'ятник Володимиру-хрестителю, що став з моменту його спорудження одним із символів Києва, теж був об'єктом богомілля (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. богомілля — (відвідування святих місць) проща; паломництво, пілігримство. Словник синонімів Полюги
  2. богомілля — богомі́лля іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. богомілля — -я, с., заст. Ходіння по святих місцях; проща. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. богомілля — БОГОМІ́ЛЛЯ (ходіння по святих місцях), ПРО́ЩА, ПАЛО́МНИЦТВО, ПІЛІГРИ́МСТВО книжн., заст. (мандрівка по святих місцях, нерідко досить віддалених). — От що, дітки! Приїздять до нас у гості сорочинські дядько й дядина. Словник синонімів української мови
  5. богомілля — БОГОМІ́ЛЛЯ, я, с., заст. Ходіння по так званих святих місцях; проща. Уже просо поспіло, як Горпина з богомілля повернулась (Л. Янов., І, 1959, 335). Словник української мови в 11 томах
  6. богомілля — Богомілля, -ля с. 1) Богомолье. К. Кр. 12. 2) жидівське богомілля. Всѣ предметы, употребляемые евреями при молитвѣ. Словник української мови Грінченка