1. Словник української мови у 20 томах

богослужбовий

БОГОСЛУЖБО́ВИЙ, а, е.

Стос. до богослужіння, признач. для нього.

З Київської колегії вийшли такі знавці грецької і латинської мов, як Єпифаній Славинецький і Арсеній Сатановський, що брали активну участь у перекладі й виправленні богослужбових книг у Москві (з наук. літ.);

Пам'ятки XI ст., особливо пам'ятки богослужбового вжитку, писані розкішним великим, так званим уставним письмом (з навч. літ.);

Молитовник містить молитви як приватного, так і богослужбового характеру (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. богослужбовий — богослужбо́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. богослужбовий — -а, -е. Стос. до богослужби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. богослужбовий — БОГОСЛУЖБО́ВИЙ, а, е. Стос. до богослужби. З Київської колегії вийшли такі знавці грецької і латинської мов, як Єпіфаній Славинецький і Арсеній Сатановський, що брали активну участь в перекладі і виправленні богослужбових книг у Москві (Іст. УРСР, І, 1953, 207). Словник української мови в 11 томах