1. Словник української мови у 20 томах

богослужіння

БОГОСЛУЖІ́ННЯ, я, с.

Виконання в церкві релігійних обрядів; церковна служба, відправа.

О. Василь докінчив проповідь і правив далі богослужіння (О. Маковей);

Значна роль у створенні настрою великопісного богослужіння на самовдосконалення відведена молитвам (із журн.);

У 1912 році на Євхаристійному конгресі у Відні митрополит Шептицький виголосив слово про красу і велич слов'янського богослужіння й обряду (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. богослужіння — богослужі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. богослужіння — І богослуження, богослужба Церковно-обрядове дійство, до складу якого входять: читання й співання молитов, читання зі священно-богослужбових книг, священнодіяння, які виконують за усталеним порядком на чолі зі священнослужителем (архиєреєм або ієреєм); Літургія; відправа; заст. хирономія Словник церковно-обрядової термінології
  3. богослужіння — [богослуж’ін':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  4. богослужіння — -я, с. Виконання в церкві релігійних обрядів; церковна служба, відправа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. богослужіння — ВІДПРА́ВА (церковна служба), БОГОСЛУЖІ́ННЯ, СЛУ́ЖБА (перев. із сл. Б ож а), БОГОСЛУ́ЖБА рідше, СЛУЖІ́ННЯ рідше; ЛІТА́НІЯ (урочиста); СВЯЩЕННОДІ́ЙСТВО рідше; ДІЯ́ННЯ (з читанням книги про життя та дії святих апостолів). Словник синонімів української мови
  6. богослужіння — БОГОСЛУЖІ́ННЯ, я, с. Виконання в церкві релігійних обрядів; церковна служба, відправа. О. Василь докінчив проповідь і правив далі богослужіння (Мак., Вибр., 1956, 326). Словник української мови в 11 томах