1. Словник української мови у 20 томах

богувати

БОГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.

Бути богом.

– Чорний і білий боги не жили в згоді і раз на рік, на святого Купала, бились за те, кому богувати (В. Гжицький);

– І дідько хотів богувати! – сміливо поглянули економісти на Солуху (М. Стельмах);

Він като-жертва, жертва-кат, страждає і богує (В. Стус).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. богувати — богува́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. богувати — -ую, -уєш, недок., заст. Бути богом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. богувати — див. блаженствувати Словник синонімів Вусика
  4. богувати — БОГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст. Бути богом. — Чорний і білий боги не жили в згоді і раз на рік, на святого Купала, бились за те, кому богувати (Гжицький, Опришки, 1962, 234); — І дідько хотів богувати! — сміливо поглянули економісти на Солуху (Стельмах, Хліб.., 1959, 342). Словник української мови в 11 томах
  5. богувати — Богувати, -гую, -єш гл. Быть Богомъ. Шейк. Чуб. І. 235. Гол. II. 225. Ой Боже наш, Боже, а ми твої люде, над ким будеш богувать, як нас тут не буде. Грин. ІІ., 302. Словник української мови Грінченка