боп

БОП, у, ч., муз.

Те саме, що бібо́п.

Боп виникнув як новий, експериментальний напрям негритянського джазу малих ансамблів (з наук.-попул. літ.);

Бопу притаманний культ вільної сольної імпровізації (із журн.).