бороро

БОРОРО́, невідм.

1. с. Індіанське плем'я, яке живе в Болівії та на сході Бразилії.

Більша частина племені бороро вимерла між 1880 і 1910 роками (з наук.-попул. літ.);

З початку XX ст. серед східних бороро працюють місіонери, але в деяких поселеннях зберігаються основні елементи традиційної соціальної організації, головні ритуали та міфологія (з наук.-попул. літ.);

Індіанці племені бороро вірять, що той, хто з’їсть маїс до його благословіння знахарем, неминуче помре (із журн.).

2. ж. Мова цього народу, що належить до індіанських мов.