борсучиха

БОРСУЧИ́ХА, и, ж.

Самка борсука.

Магазанак скособочив наполохані очі туди, звідки чулося шарудіння, – і здивувався, і полегшено зітхнув: то побіля крайньої нори вовтузилася з дитям борсучиха (М. Стельмах);

Борсучиха виносить з нори борсученят, щоб вони погрiлися на сонцi (з наук.-попул. літ.);

Як він примудрився викрасти дитя в борсучихи, яка нікого не підпустить ані на сантиметр, – загадка! (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. борсучиха — -и. Жін. до борсук. Великий тлумачний словник сучасної мови