бракований
БРАКО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до бракува́ти².
Ящики були браковані.
2. у знач. прикм. Недоброякісний, з браком; дефектний.
Увесь час потрібно бути насторожі, щоб не потрапити в халепу, – чи то в комп'ютерну базу даних якоїсь лукавої фірми, чи то в “обійми” базарних торговців підробленим або бракованим товаром (із журн.);
Міністерство зовнішньої торгівлі Японії розробило проект закону про відповідальність за браковану продукцію (з газ.).
3. у знач. прикм., перен. Який має вади.
[Юрченко:] Я – що! Я – бракований екземпляр. Контузія своє зробила... (Л. Дмитерко);
Дід [Мороз] втер сльозу бракованою бородою (А. Крижанівський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бракований — брако́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- бракований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до бракувати II. || у знач. прикм. Недоброякісний, з браком; дефектний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бракований — див. поганий Словник синонімів Вусика
- бракований — ЗІПСО́ВАНИЙ у знач. прикм. (який зіпсувався, став непридатним для використання, вживання), ПОШКО́ДЖЕНИЙ, УШКО́ДЖЕНИЙ, ЗОПСО́ВАНИЙ рідше, ЗІПСУ́ТИЙ розм., ЗОПСУ́ТИЙ рідше, ПО́РЧЕНИЙ розм.; ДЕФЕ́КТНИЙ, БРАКО́ВАНИЙ, ГАНДЖОВИ́ТИЙ розм. Словник синонімів української мови
- бракований — Брако́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бракований — БРАКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до бракува́ти²; // у знач. прикм. Недоброякісний, з браком; дефектний. Печатка "Зроблено вірно" впала на бракований калібр (Собко, Любов, 1935, 35); [Юрченко:] Я — що! Я — бракований екземпляр. Контузія своє зробила… (Дмит., Драм. тв., 1958, 447). Словник української мови в 11 томах