брехло
БРЕХЛО́, а́, ч. і с., зневажл.
Той, хто часто обманює, любить говорити неправду.
Брехлом його [діда] ще в парубоцтві називали. Бувало, як не брехне, то й не дихне (О. Бердник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- брехло — див. брехливий Словник синонімів Вусика