1. Словник української мови у 20 томах

бридота

БРИДО́ТА, и, ж., тільки одн.

1. Дуже поганий, негарний вигляд; потворність.

Скільки раз заглянула вона в своє дзеркальце, стільки раз з глибини її дівочого серця зринав ревний жаль на власну бридоту (М. Коцюбинський);

– Подивіться пильно на ці потворно витягнуті й потворно сплющені фігурки. Хіба не в них вособлена [уособлена] уся бридота й ганьба? (В. Підмогильний).

2. Те, що викликає огиду; гидота.

Підлий брехливий лист, що мав похитнути її [Мартину] любов! Яка ганьба! Низість, бридота! (В. Підмогильний);

– Припиніть, панове міщани, оцю бридоту! (З. Тулуб);

– Що таке? Що це вже знову таке? .. Знову якась бридота? (В. Козаченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бридота — бридо́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. бридота — Гидота, БРИД; (зовнішність) потворність. Словник синонімів Караванського
  3. бридота — -и, ж. 1》 тільки одн.Дуже поганий, негарний вигляд; потворність. 2》 Те, що викликає огиду; гидота. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бридота — див. гидкий Словник синонімів Вусика
  5. бридота — ГИДО́ТА (те, що викликає огиду), БРИДО́ТА, БРУДО́ТА, МЕРЗО́ТА, СКВЕ́РНА заст., СКВЕРНО́ТА книжн., заст. Тут (у тюрмі) — брудні від усякої гидоти, важкі вогкі стіни (Б. Словник синонімів української мови
  6. бридота — Бридо́та, -ти, -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. бридота — БРИДО́ТА, и, ж. 1. тільки одн. Дуже поганий, негарний вигляд; потворність. Скільки раз заглянула вона в своє дзеркальце, стільки раз з глибини її дівочого серця зринав ревний жаль на власну бридоту (Коцюб., І, 1955, 267). 2. Те, що викликає огиду; гидота. Словник української мови в 11 томах