брижі

БРИ́ЖІ, бриж, мн. (одн. бри́жа, і, ж.).

1. Дрібні хвилі на злегка сколиханій поверхні води.

Пішла хвиля та брижі далеко по гладенькому поверсі води (І. Нечуй-Левицький);

Човни пливли проти течії. Об борти хлюпали хвилясті брижі (О. Десняк);

У трохи вітряну погоду, коли на поверхні води з'являються легкі брижі, добре ловиться спінінгом окунь (з газ.).

2. Складки на одязі, халявах чобіт і т. ін.

Сама [Одарка] така крупна, груди високі, хистко дрижать під рівними брижами білої вишиваної сорочки (В. Винниченко);

Маніжка трохи висмикнулася, камізелька взялася брижами (І. Микитенко);

Сидорчук .. скинув чоботи .. в брижах мало не на всю халяву (Ю. Бедзик);

// Зморшки на шкірі (обличчя, шиї і т. ін.).

Од лоба [чоловіка] розходились вниз щоки, падаючи білуватими м'якими брижами на обмотану круг шиї серветку (В. Винниченко);

Розпустив [Синявін] брижі над очима (Іван Ле);

Спина йому збігалася брижами (О. Гончар).

3. анат. Складка очеревини, прикріплена до хребця, яка охоплює і підтримує тонкі кишки.

Корінь брижі – місце її переходу на задню черевну стінку (з наук. літ.).

(1) Ме́ртві бри́жі – пологі морські хвилі, що утворюються в безвітряну погоду і поширюються на великі простори.

Шторм перелютував біля турецьких берегів, і до нас дійшли лише ліниві мертві брижі (В. Логвиненко).