бронековпак
БРОНЕКОВПА́К, а́, ч.
Сховок із броні у вигляді ковпака з амбразурами і щілинами для спостереження і ведення вогню.
Кабіна літака зверху прикривалася прозорим бронековпаком (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me