бронековпак

БРОНЕКОВПА́К, а́, ч.

Сховок із броні у вигляді ковпака з амбразурами і щілинами для спостереження і ведення вогню.

Кабіна літака зверху прикривалася прозорим бронековпаком (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me