1. Словник української мови у 20 томах

бронзовіти

БРОНЗОВІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

Набувати кольору бронзи; виділятися бронзовим кольором.

Сидять [діди] вечорами тихими... Бронзовіють високі чола (А. Малишко);

Очі його ще дивилися по-селянськи наївно, на обличчі бронзовіла засмага виноградників і ланів (З. Тулуб);

І галактичний Київ бронзовіє у мерехтінні найдорожчих лиць (В. Стус).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бронзовіти — бронзові́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. бронзовіти — -ію, -ієш, недок. Набувати кольору бронзи; вирізнятися бронзовим кольором. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бронзовіти — БРОНЗОВІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Набувати кольору бронзи; виділятися бронзовим кольором. Сидять [діди] вечорами тихими… Бронзовіють високі чола (Мал., І, 1956, 337); Очі його ще дивилися по-селянськи наївно, на обличчі бронзовіла засмага виноградників і ланів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 172). Словник української мови в 11 томах