1. Словник української мови у 20 томах

бруква

БРУ́КВА, и, ж.

1. Дворічна городня овочева рослина родини хрестоцвітих із великим м'ясистим коренеплодом.

Жовті сорти брукви вважаються кращими, ніж білі (з наук. літ.);

У моркви, буряка, ріпи, брукви поживні органічні речовини запасаються в коренеплодах (з навч. літ.).

2. збірн. Їстівні коренеплоди цієї рослини.

Їдять брукву, а лушпайки кидають (П. Чубинський);

Німці, протримавши їх у концтаборах на голодному пайку з брукви, згодом послали робітниками в пересувні ремонтні майстерні (Є. Доломан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бруква — бру́ква іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. бруква — -и, ж. Городня рослина, овоч; уживається як їжа і як корм для худоби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бруква — Ріпак Словник чужослів Павло Штепа
  4. бруква — Дворічна рослина родини капустових; плід — коренеплід круглої, овальної, конусоподібної форми, шкуринка і м'якуш білого або жовтого кольору; вирощують як кормову культуру. Універсальний словник-енциклопедія
  5. бруква — БРУ́КВА, и, ж., бот. (Braica napus L. var. esculenta). Городня рослина, овоч; уживається як їжа і як корм для худоби. Їдять брукву, а лушпайки кидають (Чуб., II, 1878, 115); Жовті сорти брукви в кормовому відношенні вважаються кращими, ніж білі (Свинар., 1956, 154). Словник української мови в 11 томах