брухтовий
БРУ́ХТОВИЙ, а, е.
Стос. до брухту.
“Навряд чи я став би виступати проти таких змін, якби мав власний брухтовий бізнес”, – переконує політик (із журн.);
Незалежні фахівці припускають, що причиною вбивства начальника Луцької міліції могла стати його боротьба з нелегальним автобізнесом або наведення ладу в брухтовій галузі (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me