брухтовий

БРУ́ХТОВИЙ, а, е.

Стос. до брухту.

“Навряд чи я став би виступати проти таких змін, якби мав власний брухтовий бізнес”, – переконує політик (із журн.);

Незалежні фахівці припускають, що причиною вбивства начальника Луцької міліції могла стати його боротьба з нелегальним автобізнесом або наведення ладу в брухтовій галузі (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me