буколічний

БУКОЛІ́ЧНИЙ, а, е.

1. літ. Прикм. до буко́ліка.

Зародження та ідейні особливості буколічної поезії часто пов'язують з епохою стрімкого заселення давніми греками міст; поява віршів буколічного змісту стала немовби виразом ностальгічних спогадів і жалів за перевагами спокійної та щасливої атмосфери сільського життя (з наук.-попул. літ.).

2. перен. Занадто чуттєвий, сентиментальний.

Теплий осінній день ласкаво світив на цю групу, а різнобарвні дерева обступили її, мов рамкою. Ця буколічна сцена сподобалась мені (із журн.).