бульбоцибулина

БУЛЬБОЦИБУЛИ́НА, и, ж.

Видозмінений підземний пагін у деяких рослин, зовні схожий на цибулину, але за будовою подібний до бульби.

Після посадки бульбоцибулин одночасно з ростом квітконосів починають утворюватися нові бульбоцибулини (з наук. літ.);

Усі листкові луски у бульбоцибулини сухі, а запасні поживні речовини відкладаються у м'ясистій стебловій частині (з наук. літ.);

Непоправно шкодить природі те, що квітки виривають із ґрунту разом з бульбоцибулинами (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me