бульдожий

БУЛЬДО́ЖИЙ, а, е.

1. Прикм. до бульдо́г 1, 2.

Бульдожа лапа;

// Власт. бульдогові (у 1, 2 знач.), такий, як у бульдога.

Бульдожий прикус – варіант прикусу, при якому не тільки різці, а й клики нижньої щелепи помітно виступають наперед, за лінію різців (з наук.-попул. літ.).

2. перен. Масивний, грубий.

На мене дивилось з мольберта тяжке, мускулясте, округле, бульдожого вигляду обличчя з тяжким міцним носом і сивою чуприною (У. Самчук).