1. Словник української мови у 20 томах

булькати

БУ́ЛЬКАТИ, ає, недок.

Утворювати короткі й часті звуки під час виливання або витікання крізь вузький отвір, а також при кипінні (про рідину).

Розмова стихла, чутно було тільки, як працювали молоді щелепи та булькало вино при наливанні у склянки (М. Коцюбинський);

В їдальні вже кипів і булькав самовар (В. Підмогильний);

Здавалось, десь булькає вода (М. Хвильовий);

В степу все було тихо й спокійно, тільки булькав куліш у казані та цвірчали коники (З. Тулуб);

// перев. безос. Видавати звуки, схожі на ті, що утворюються при переливанні або кипінні рідини.

Десь в глибинах землі, наче в череві великої тварини, щось важко сопло, булькало (П. Колесник);

В грудях його [пілота] все зловісніше булькало, хрипіло. Рожева піна виступила на зубах (Ю. Бедзик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. булькати — бу́лькати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. булькати — -ає, недок. Утворювати короткі й часті звуки під час виливання або витікання крізь вузький отвір, а також під час кипіння (про рідину). || перев. безос. Видавати звуки, схожі на ті, що утворюються під час переливання або кипіння рідини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. булькати — див. кипіти; лити Словник синонімів Вусика
  4. булькати — БУ́ЛЬКАТИ (про рідину — утворювати короткі й часті звуки під час переливання, кипіння; видавати звуки, схожі на ті, що утворюються під час переливання або кипіння рідини), БУЛЬКОТА́ТИ (БУЛЬКОТІ́ТИ) підсил. розм.; КЛЕКОТА́ТИ (КЛЕКОТІ́ТИ) підсил. Словник синонімів української мови
  5. булькати — Бу́лькати, -каю, -каєш, -кає Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. булькати — БУ́ЛЬКАТИ, ає, недок. Утворювати короткі й часті звуки під час виливання або витікання крізь вузький отвір, а також при кипінні (про рідину). Розмова стихла, чутно було тільки, як працювали молоді щелепа та булькало вино при наливанні у склянки (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  7. булькати — Булькати, -каю, -єш гл. Булькать, издавать звукъ: «буль-буль», при вытеканіи, кипѣніи (жидкости). Драг. 48. Ниво вщолоча та все булька: буль-буль-буль. Грин. І. 206. Словник української мови Грінченка