булькаючий
БУ́ЛЬКАЮЧИЙ, а, е.
Який булькає.
Через те, що мене завсіди зустрічають радісно та з вдячно простягненою рукою, я почуваю себе незвичайно затишно в сій вічно затягнутій блакитним присмерком кімнаті, з булькаючим чайником у кутику (В. Винниченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me