бункерувальник
БУНКЕРУВА́ЛЬНИК, а, ч.
1. Робітник, який обслуговує бункер.
При вивантаженні щебеню 46-річний бункерувальник був смертельно травмований люком вагона (з газ.);
Бункерувальник доменних печей.
2. Судно, признач. для постачання інших суден паливом.
Швартування суден до бункерувальника під час проведення бункерувальних робіт не дозволяється (з наук.-техн. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me