1. Словник української мови у 20 томах

бургомістр

БУРГОМІ́СТР, а, ч.

1. Голова міського самоуправління в деяких країнах Західної Європи.

Ластівка забула полетіти у вирій. Осінь, холоднеча, а ластівка – ще в Кельні, її ловило все місто. Сам бургомістр... (П. Загребельний).

2. іст. Голова міської управи в Україні та Росії до XX ст.

І кого тільки тут не було: .. ратмани, бургомістри, судді (З. Тулуб);

Він призначив себе на бургомістра самочинно (В. Собко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бургомістр — бургомі́стр іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бургомістр — БУРГОМІСТР – БУРМИСТР, БУРМИСТЕР Бургомістр, -а. Голова міської управи. Бурмистр, -а, бурмистер, -тра. 1. іст. Староста над кріпаками. 2. Те саме, що бургомістр. Бурмистри підхопили старосту під руки і урочисто повели його до ратуші (З.Тулуб). Літературне слововживання
  3. бургомістр — -а, ч. Голова міської управи в деяких країнах Західної Європи і в дореволюційній Росії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бургомістр — Посадник, див. мер, градоначальник Словник чужослів Павло Штепа
  5. бургомістр — бургомі́стр (нім. Burgermeister) 1. Голова міського самоврядування середньовічних міст, що мали магдебурзьке право. 2. В деяких сучасних капіталістичних країнах – голова міського самоврядування. 3. В Німецькій Демократичній Республіці (НДР) голова місцевої ради. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. бургомістр — БУРГОМІ́СТР, а, ч. Голова міської управи в деяких країнах Західної Європи і в давнину в Росії. І кого тільки тут не було: ..ратмани, бургомістри, судді (Тулуб, Людолови, I, 1957, 167); Він призначив себе на бургомістра самочинно (Собко, Серце, 1952, 104). Словник української мови в 11 томах