1. Словник української мови у 20 томах

бури

БУ́РИ, ів, мн. (одн. бур, а, ч.).

Народність у Південній Африці, нащадки європейських (головним чином голландських) колоністів.

– Скажу тобі по секрету: я вчора був у Трансваалі, хотів битись з бурами (І. Нечуй-Левицький);

У Південній Африці є області, населені вихідцями з Голландії, так званими бурами (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бури — -ів, мн. (одн. бур, -а, ч.). Народність у Південній Африці, нащадки європейських (перев. голландських) колоністів; африканери. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бури — Нащадки голландських колоністів, що з XVII ст. оселялися в Пд. Африці; наприкінці XIX ст. прийняли назву африканерів; у XIX ст. під тиском англ. колоністів мігрували на пн., де утворили республіки: Наталь, Оранію (Оранжеву), Трансвааль; XIX/XX ст. Універсальний словник-енциклопедія
  3. бури — БУ́РИ, ів, мн. (одн. бур, а, ч.). Народність у південній Африці, нащадки європейських (головним чином голландських) колоністів. — Скажу тобі по секрету: я вчора був у Трансваалі, хотів битись з бурами (Н.-Лев., IV, 1956, 246); У південній Африці.. Словник української мови в 11 томах