1. Словник української мови у 20 томах

бурхливий

БУРХЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який бурхає, бушує.

Жде спрагла земля плодотворної зливи, І вітер над нею гуляє бурхливий (І. Франко);

Над тим бурхливим морем .. лунав протяглий жалібний спів (М. Коцюбинський);

За вікном надворі бурхлива негода зимова (Іван Ле);

Як темне паліччя у воді, в бурхливому вирі десь на лісосплаві, так вони [птахи] у високості нуртують, ходять кругами, змішуються, пірнають-зринають у небесній своїй круговерті (О. Гончар).

2. Дуже швидкий; нестримний (про розвиток, зростання чого-небудь).

Т. Шевченко жив і творив в епоху бурхливого розвитку стилів і жанрів літератури (з наук.-попул. літ.).

3. перен. Сповнений подій, хвилювань; неспокійний.

Захотілось бурхливого життя. Мене вже давно тягло повчителювати в робітничих центрах (С. Васильченко);

Він [письменник] ніколи не напише роману з сучасного бурхливого .. життя (М. Хвильовий).

4. перен. Який виявляється з великою силою; дуже сильний, палкий (про почуття та їх вираження).

Мовчазні, похмурі, ніби й не прихильні до Мухтарова, люди схопилися з лав і бурхливою овацією покрили його слова (Іван Ле);

Все, що було найкраще в його душі, Маша сколихнула, пробудила своїм бурхливим освідченням (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бурхливий — (про неспокійний плин води) бурливий, розбурханий, нуртуючий, (про воду, яка вирує) буйний, розбушований, вируючий, кипучий, (про час) буремний, полум'яний. Словник синонімів Полюги
  2. бурхливий — бурхли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. бурхливий — БУРЕМНИЙ; (вітер) буйний; (- радість) палкий; (розвій) нестримний. Словник синонімів Караванського
  4. бурхливий — [бурхливией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  5. бурхливий — -а, -е. 1》 Який бурхає, бушує. 2》 перен. Сповнений подій, хвилювань; неспокійний. 3》 перен. Який виявляється з великою силою; дуже сильний, палкий (про почуття та їх вираження). 4》 Дуже швидкий; нестримний (про розвиток, зростання чого-небудь). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. бурхливий — див. запальний Словник синонімів Вусика
  7. бурхливий — БУРХЛИ́ВИЙ (про море, потік, річку і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ, БУРЕ́МНИЙ рідше, БУ́ЙНИЙ поет., ЗБУ́РЕНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ рідше, РОЗБУЯ́ЛИЙ рідше, ЗБУНТО́ВАНИЙ підсил. поет. Словник синонімів української мови
  8. бурхливий — Бурхли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. бурхливий — БУРХЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який бурхає, бушує. Жде спрагла земля плодотворної зливи, І вітер над нею гуляє бурхливий (Фр., X, 1954, 10); Над тим бурхливим морем.. лунав протяглий жалібний спів (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  10. бурхливий — Бурхливий, -а, -е Бурный, бушующій, стремительный. Де взялася бурхливая хвиля, од бережка човничок одбила. Чр. 42. Словник української мови Грінченка