бікарбонати

БІКАРБОНА́ТИ, ів, мн. (одн. бікарбона́т, у, ч.), хім.

Кислі солі вугільної кислоти.

Бікарбонат натрію, призначений для роздрібної торгівлі, пакують у пачки масою 500 грамів (з наук.-техн. літ.);

Кальцинована сода, перероблена в очищений бікарбонат, застосовується у фармацевтичній промисловості (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бікарбонати — бікарбона́ти (від бі... і карбонати) те саме, що й гідрокарбонати. Словник іншомовних слів Мельничука