білокорий
БІЛОКО́РИЙ, а, е.
Який має білу кору, оболонку.
Заглянула я, матушко-серце, в той мішок, аж там білокора пшениця (І. Нечуй-Левицький);
Білокорі Ми посадили осокори (Т. Масенко);
// Уживається як постійний епітет берези.
Бліді на небі гасли зорі, І вітер плутався в мережах верховіть, І не гойдалися берези білокорі (М. Рильський);
Навпроти ялинки жила білокора красуня-берізка (О. Іваненко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- білокорий — білоко́рий прикметник Орфографічний словник української мови
- білокорий — -а, -е. Який має білу кору, оболонку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- білокорий — БІЛОКО́РИЙ, а, е. Який має білу кору, оболонку. Заглянула я, матушко-серце, в той мішок, аж там білокора пшениця (Н.-Лев., III, 1956, 282); Білокорі Ми посадили осокори (Мас., Побратими, 1950, 67); // Уживається як постійний епітет берези. Словник української мови в 11 томах